Сайт вчителя історії Коваленко Олесі Анатоліївни

Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Лосківська зош І-ІІ ступенів Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області Краєзнавчі читання на тему: « Люби, знай і пам’ятай свій рідний край »

НАПРЯМОК: «Видатні постаті рідного краю»

«Загадковий генерал»

На прадавніх землях Новгород-Сіверщини, серед мальовничих озер та річок загубилося невеличке село Слобідка. Саме тут – була започаткована відома на всю Україну династія вогнеборців.(слайд 1,2) Витоки якої йдуть від Григорія Порфировича Шкарабури, батька Миколи Григоровича, про якого сьогодні хотілося б розказати. (слайд 3,4)

27 серпня 1952 року в сім’ї Шкарабур народився хлопчик Миколка, якому судилося стати відомим на всю Україну генерал-майором внутрішньої служби та ректором Черкаського інститута пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

Професія пожежника – це мрія хлопчика з самого дитинства. Одразу після завершення десятирічки в Новгород-Сіверському, сільський хлопець, поїхав до Львова, де успішно склав іспити до пожежно–технічного училища. З великою жагою він взявся за пожежну науку. Це не залишилось поза увагою керівництва закладу. Енергійний курсант отримав позачергове звання сержанта та був призначений командиром відділення, а вже на другому курсі – заступником командира взводу.

Після закінчення училища, талановитий хлопець вступає до Вищої інженерно пожежно-технічної школи МВС СРСР у м. Москві, за фахом «інженер протипожежної техніки та безпеки», яку закінчив в 1980 році.

Понад два десятиліття віддав бойовій роботі. За 20 років він пройшов шлях від інспектора держпожнагляду Новгород –Сіверського РВВС до начальника відділу пожежної охорони УВС у Чернігівській області. (слайд 8)

В послужному списку нашого земляка тисячі ліквідованих пожеж і чимало заохочень за бездоганну службу. Але найдорожчими нагородами для генерала Шкарабури були і залишаються дві медалі «За відвагу на пожежі». І обидві за гасіння пожежі на Чернігівській ТЕЦ. Микола Григорович особисто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС . (Слайд 5,6)

У 1995 році полковнику Шкарабурі запропонували передати свій багатющий досвід наступним поколінням вогнеборців і очолити Черкаське пожежно-технічне училище, на базі якого вже через 2 роки було створено Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. Досвідчений практик молодий ініціативний науковець Микола Шкарабура відразу ж підкорив курсантів і викладачів своїми чудовими рисами характеру і вмінням повести за собою.

Під умілим керівництвом була сформована наукова школа з удосконалення та розробки пожежно-технічного озброєння та обладнання, зокрема зразків протипожежної імпульсної техніки. Приділяв багато уваги розвитку спорту.

З 2008 по 2010 рік був першим заступником Черкаського міського голови, опікувався галуззю освіти і культури. Разом зі своїми однодумцями заклали підвалини реформ в освітянські галузі. В школах обладнували комп’ютерні класи, створювали кабінети інформатики. Саме завдяки його зусиллям школи і садочки Черкас були підключені до Інтернету.

Не залишилася поза увагою Миколи Григоровича і Лосківська школа. В 2008 році випускник подарував своїй рідній школі 3 комп’ютери разом з принтерами та сканером. Він і зараз не забуває про свій перший навчальний заклад, рідне село, односельчан. (слайд 7)

Завдяки Миколі Григоровичу в 2014 році вдалося відстояти один з кращих ВУЗів України, Черкаську Пожежну Академію, яку Міністерство освіти мало намір закрити. Микола Григорович ніколи не зупинявся на досягнутому – захистив дисертацію кандидата технічних наук, став автором великої кількості наукових праць і статей, постійний активний учасник Міжнародних науково-технічних виставок, конференцій. (слайд 8)

Зараз він професор кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт факультету оперативно-рятувальних сил Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.(слайд 9)

Вже багато років генерал пише вірші і має у своєму творчому доробку не одну збірку про життя, природу, рідний край, навчальний заклад, пожежну службу. ( слайд 10, 11, 12,) Не забуває Микокола Григорович і про свою «8-річку», так він називає у своєму вірші Лосківську школу, в якій багато років тому навчався. Багато написано професійних віршів, присвячених рятувальникам та ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС.

Події, що сталися в нашій державі не змогли залишити осторонь генерал-майора. Ним були написані національно-патріотичні твори, де поет виклав свої переживання та гордість за тих, хто в даний час захищає Україну і поклав своє життя за неї.

Одним з таких творів є вірш «Дошка на школі»,(слайд 13) написаний в 2016 році та присвячений загиблому в зоні АТО земляку Медведю Ігорю Миколайовичу. Пропонуємо вашій увазі уривок з цього твору:

Не чекала наша старенька школа Такої процедури, напевно ніколи.

Меморіальну дошку, пам’ятку таку, Вікриваємо сьогодні воїну-земляку.

Він Україну мужньо захищав Заради того, аби мир настав.

Така його доля, або чорна карма, Немає тепер Ігоря, і миру, на жаль, нема.

Механік-водій, його броньована машина, Пряме попадання, бо ворожа міна.

Під Торецьком життя завершив, До дембеля всього три дні не дожив.

Напружений бій, залізничний переїзд, Воїни відстрілювались, як слід.

Непереможна держава у всі віки, Коли боронитимуть такі козаки!

Як згадку, на рідній землі, Пам’ятатимуть його дорослі і малі.

Відважного, хороброго солдата, Сина, сусіда, рідного брата.

Недалеко за сорок він зайшов, Коли клятий осколок аорту знайшов.

Рідне каменище, школа, село сумує, Хоча цього він ніколи не почує…

Наш земляк –вольовий і мужній чоловік, людина із щирим серцем. Всі хто його знає, дивляться на нього із захопленням і повагою. Мудрий керівник. Вогнеборець із великої літери. Талановитий, допитливий, має різнобічні здібності та захоплення. ( Слайд 14)

Щоранку о будь-якій порі року може зануритись у води Дніпра, пробігтися по снігу та стрибнути в ополонку. А ще романтична натура з практичним поглядом на життя. (слайд15)

Микола Григорович любить пісню, поезію, захоплюється фотографією, активно займається автотуризмом, подорожуючи разом зі своєю дружиною пам’ятними місцями Європи та світу.

Це Людина з великої літери, він ніколи не забуває про своє коріння, про свій рідний край, про своїх односельців. Завжди приходить на допомогу.

Література

1. М. Шкарабура «Приборкувачі вогню. Династія» С. Гайдук «Про Миколу Шкарабуру»

2. М. Шкарабура «Приборкувачі вогню. Династія»

3. Інтернет – ресурси

4. М. Шкарабура «Зірковий ноктюрн»

5. Шкарабура М.Г. «Вогонь майдану»