Головна » Статті » Чернігово -Сіверська земля » Історія міст і сіл Чернігіщини

Історія села

                                                  Рідне село

Наш населений пункт має назву село Лоска. Раніше він називався хутір Долинський. Ця назва походить від прізвища поміщика П. Я. Долинського, який жив тут. Це був невеликий хутір, який поступово заселявся і перетворився в село.

Село Лоска знаходиться на території Блистівської сільської ради Новгород- Сіверського району Чернігівської області. Наше село розташоване на горбистій рівнині біля правої притоки Десни річки Лоски.

Через село проходить автомобільна дорога Чернігів - Новгород- Сіверський. Відстань до обласного центру - 140 км, до районного центру - 35км.

                                           Дореволюційні часи

Хутір Долинський виник у 1851 році. Ці дані взято зі слів Мишка Івана Івановича 1885 р.н. ;який дізнався про це від свого діда Мишка Тимофія.

Територія, на якій розмістився хутір, була вкрита лісами, через які протікала річка Луска. В ній було багато риби, яку ловили місцеві рибалки і тут же чистили її, залишаючи тут луску. Звідси і походить назва річки. Пізніше назва була модифікована на сучасну назву річки Лоска і одноіменного населеного пункту.

На правому березі р.Лоски поселився поміщик Лєвінков разом з кріпасними селянами, яких було привезено з Костромської губернії. Це були сім’ї Снитка Макара, Мишка Івана, Шелега Григорія, Гаркавого Юхима. Будинок Лєвінкова був на місці, де зараз проживає Мишко Тетяна Іванівна.

В Лєвінкова було 470 десятин землі, винокурня. Поміщик постійно скуповував кріпосних селян.

          У 1861 році було скасовано кріпосне право. Лєвінков став звільняти своїх селян за викуп із землею. В свою чергу селяни не хотіли брати землі за викуп. Так Лєвінков запропонував Мишку Т.М. 18 десятин і волю за великий   грошовий викуп. Той відмовився від 18 десятин. За наказом поміщика непокірного висікли різками на стайні.

В Лєвінкова було дві дочки : вийшли заміж і виїхали з хутора. Після смерті Лєвінкова землі і маєток купили поміщики Долинські:  Петро Якович і Дмитро Якович. Поселилися на лівому березі р.лоски. У Петра Яковича було 720 десятин землі, у Дмитра Яковича - 160. Будинок П. Я.Долинського був розташований на місці де Зараз знаходиться кортопле-сортувальний пункт місцевого сільгосппідприємства. Будинок Д. Я. Долинського знаходився на території, яку заселяють Сідько Микола Іванович і Шелег Сергій Григорович.

У Д.Я. Долинського було дві дочки : Олександра і Анастасія. Олександра вийшла заміж за Літвінова Ї.К. і жила в хуторі. Літвінов мав паровий млин. Друга дочка Анастасія вийшла заміж за Гарбуза Григорія Тимофійовича. Жила теж в хуторі. Перед смертю Дмитро Якович розділив землю порівну між дочками.

У П.Я. Долинського було чотири сини : Павло, Євгеній, Сергій і Микола. Павло помер рано; Сергій і Микола жили за кордоном ; Євгеній був військовим в чині капітана, жив у Москві, командував уральським полком, в хутір приїздив рідко.

Під час революції 1917 року Євген втік разом зі своєю сім’єю за кордон. У ньго було двоє синів : Ростислав та Ігор. Ростислав пішов на службу до фашистів. В 1941 році він з'явився в х. Долинському і заявив свої права на ці землі.

Переміщення населеного пункту не було. Кругом хутора було багато невеличких хуторів - дві-три сім’ї. В 1939 році всі ці хутори були переселені : частина сімей переселилася до Долинського, частина - до Покошич, частина - Шаболтасівки.

Після скасування кріпосного права посилилось розшарування селян, в хуторі з'явилися заможні селяни, середняки і бідняки. Багаті селяни володіли ділянками землі від 18 до 20 десятин, у середняків було до 3-х десятин, бідняки 0,5 десятин землі.

    Селянських повстань на хуторі не було. Були лише окремі селянські бунти. В 1907 році в хуторі селяни влаштували бунт

 Зібралися біля будинку Євгенія Петровича Долинського і  вимагали, щоб він з’явився до них. Коли він вийшов, селяни поставили вимоги :

 -          віддати селянам частину землі;

       -          знизити ціни на продукти харчування ;

 -          вигнати управителя маєтку.

Вимоги записали на папір і поміщик на знак згоди поставив свій підпис під ними.

Про бунт в хуторі негайно було повідомлено в Покошичі, а звідти і в Кролевець. З Кролевця в Покошичі було прислано цілий уланський полк. Революційно настроєні селяни хутора з’явилися в Покошичах - хотіли вступити в бій з уланами. До них було послано представника земства, який почав умовляти їх вступити в бій з уланами. Частина селян послухала його і пішла по домам, частина залишилися на місці. Улани прибули на хутір. Домаглися від населення видати протестуючих селян і показати де живе Гаркавий Михайло Кузьмич - килишній управитель маєтку Є.П.Долинського. Улани зв'язали Гаркавого М.К. і добилися від нього чи є революціонер на хуторі і хто домагався звільнення його з управителів. Він сказав, що ніяких революціонерів не знає, а його звільнення вимагали всі селяни.     

Тоді запросили Долинського і він підтвердив слова   Гаркавого. Улани відпускають Гаркавого.

Хутір Долинський відносився до Кролевецького повіту. В Кролевці містилася підпільна революційна організація, якою керували Яценко і Кононенко. Таємно друкували революційні листівки і розповсюджували по навколишніх селах. В хутір їх привозив Гаркавий Пилип Якович. Вночі їх розклеювали на стінах будинків, підкидали в крамниці. Підпільської більшовицької партійної організації в хуторі не було.

                                        Міжвоєнний період

Після революції 1917 року, Долинський з сім’єю тікає за   кордон. Селяни почали ділити між собою майно поміщика. В Покошичах утворюється перший державний

орган Радянської влади - Покошинська сільська рада, якій був підпорядкований і хутір. Почали працювати комітети по розподілу землі.

В роки громадянської війни і інтервенції ЗО чоловік хутора добровільно пішли в ряди Червоної Гвардії битися з Денікіним.

Після громадянської війни відбувається колективізація сільського господарства. В 1929 році в Покошичах було організовано колгосп. Хутір увійшов в колгосп як окрема бригада. В 1936 році на хуторі був організований окремий колгосп, що називався імені Затонського. В 1939 році його було перейменовано в “ Жовтень”. Головою колгоспу став Мишко Іван Петрович, а бригадирами - Снитко Василь, Гаркавий Семен Васильович. В 1950 р. до колгоспу “Жовтень” приєднано колгосп “Вільна праця”. В 1959 р. в населених пунктах Лоска і Слобідка було створено Крисківський радгосп по вигодівлі худоби.

      В 1941 році розпочалася війна. 20 вересня 1941 р.   фашисти окупували с. Лоску. Господарство зруйнували. За допомогу місцевим партизанам продуктами сусідній хутір Боєць, жителів знищили. Звільнили село у вересні 1943 року.

Почалася відбудова господарства. Створено радгосп   “Перемога” на території сіл Лоска і Слобідка

                                         Післявоєнне життя

Радгосп “Перемога” (зараз товариство з обмеженою відповідальністю “Перемога”) мав ! 382 га, орної землі, 150 га. сіножатей і 50 га, садів, 280 га. лісу. В радгоспі вирощували пшеницю, жито, кукурудзу, овочі, льон, горох, буряки. В 1962 році урожай зернових з 1 га. становив 12ц., кукурудзи - 34 ц. , картоплі - 120 ц, буряків - 280 ц. Вирощували м’ясо-молочну худобу - 24 голови на кожні 100 га. угідь. Радгосп мав 9 тракторів, 3 комбайни.

В 1959-1980 рр. побудовано приміщення для авторемонтної майстерні, гараж, ферми, клуб, крамницю, медпункт.

В 1956 р було побудовано 8-річну школу. До революції була в хуторі корчма, яка належала середнячці Василині. Продавали тут спиртні напої та кондитерські вироби. До революції діти ходили в школу до Блистови.

В Лосці була партійна і комсомольська організації. Комсомольська організація була створена в 1936 році. До неї входило 7 комсомольців. Секретарем комсомольської організації було обрано Шелега Андрія Дмитровича, Станом на середину 80-х років XX ст б селі нараховувалось 40 комсомольців.

Партійна організація була створена після війни спочатку в с. Слобідка , а потім в с.Лоска. Секретарем партійної організації був Матюшко Григорій Максимович.

В наш час ( 2005 рік ) в с.Лоска функціонують такі підприємства і установи : тов “Перемога”, лісництво і цех з переробки деревини, магазин, відділення зв’язку, медпункт, школа та клуб

Категорія: Історія міст і сіл Чернігіщини | Додав: olesya (16.01.2015)
Переглядів: 770 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Наше опитування
ОЦІНІТЬ МІЙ САЙТ
Всього відповідей: 108
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0