Сайт вчителя історії Коваленко Олесі Анатоліївни

Спасо-Преображенський собор 

 6 – 7 жовтня 2011 року в Чернігові в Спасо-Преображенському соборі відбувся  молебень, присвячений відкриттю святкувань 975-річчя першої літописної згадки про Спаський собор. Очолив молебень Високопреосвященнійший Амвросій, архиєпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський, якому співслужили священнослужителі м.Чернігова. На молебні були присутні голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко,  керівники області, представники духовенства, громадськості, науковці, співробітники Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Керівник області  нагадав: «Нині Спасо-Преображенський собор — головна споруда комплексу історико-архітектурних пам’яток XI–XIX століть на території колишнього дитинця, що претендує на включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Реалізація цього амбітного проекту забезпечить надійну охорону та реставрацію цього унікального об’єкта культурної спадщини, сприятиме розвиткові стародавнього міста над Десною».

   Спасо-Преображенський собор - один з найдавніших храмів України-Русі.

 Розташований в історичному середовищі Чернігова в центрі колишнього дитинця. Був головним  храмом древнього Чернігова і Чернігово-Сіверського князівства. З часом він став усипальнею князів чернігівської династії. У тому числі в Спасо-Преображенському соборі покоїться прах князя Ігоря Сіверського, оспіваного в «Слові о Полку Ігоревім».

 Завдяки високим вежам, що фланкують, західний фасад і зараз відіграє роль важливої домінанти. Будівництво собору було розпочато приблизно у 1033 - 1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича. Вперше літописи згадують про «церкву святого Спаса» у 1036 році, коли князь Мстислав раптово помирає. На цей час стіни собору височіли на рівні вершника, який стоїть в стременах, піднявши руку (близько 4-х метрів). Вірогідно, після смерті Мстислава будівництво припинилося, і храм був добудований при наступному чернігівському князеві — Святославі Ярославичі.

Спаський собор – п'ятиглавий, восьмистопний храм, який  будувався за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден з відомих давньоруських храмів. В ньому поєднується візантійська хрестово-купольна схема з елементами романської базиліки.

Внутрішній розмір храму відповідає сучасному дев'ятиповерховому будинку, широкий фундамент поглиблений в грунт на 2,8 метра, стіни, які мають товщину 1,4 метра, до нашого часу збереглися в первинному вигляді.

У древні часи інтер'єр собору був багатшим і красивішим, ніж сьогодні. До цих пір вціліли залишки старовинних фресок, різьблені плити хорів, підлоги, колони.

Для будівництва використовувалась система мурування запозичена у візантійських будівельників, так зване мішане мурування, в якому поряд із плінфою ( давньоруська цегла) використовувався природній камінь. Фасади собору оздоблені орнаментальними візерунками, що викладалися цеглою під час мурування (меандри, плетиво, хрести). Поєднання цегляних візерунків, пошарового мурування з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої

урочистості і мальовничості. З північного боку до західного фасаду була на

прибудована кругла вежа, всередині якої гвинтовими сходами піднімалися

хори собору

Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії. Дерев'яна підлога хора згоріла під час пожежі в середині ХVІІІ ст. І в подальшому приміщення не поновлювалося. Після того, як храм було збудовано, до його південно-західного кута прибудували хрестильню - невеличку однобанну церкву, призначену для проведення обрядів хрещення , нажаль  вона не збереглася.

 Особливої уваги приділяли внутрішньому оздобленню храму. В давні часи інтер'єр був багатшим і красивішим, аніж сьогодні. Стіни та склепіння були прикрашені фресковим живописом, підлогу з різьбленних  шиферних плит (рожевий сланець) оздоблювала різнокольорова мозаїка. Сьогодні в соборі ми можемо побачити фрагменти старовинних фресок, різьблені шиферні парапети, хор та масивні колони, всередині яких ховаються залишки колон первинних, біломармурових.

 Головну увагу в храмі нині привертає бароковий іконостас, споруджений в кінці ХVІІІ ст., на місці попереднього, пошкодженого пожежею 1750 року.

Під час наступного ремонту було розібрано пошкоджену вогнем хрестильню, а на її місці збудували круглу в плані вежу, симетричну північній. І ту і іншу увінчали високими шпилями, дещо змінили форму бань церкви. На початку ХІХ ст. до північного, південного та західного фасадів прибудували великі тамбури, після чого собор набув свого нинішнього вигляду. Кафедральний Спаський собор з найдавніших часів був князівською усипальнею. В 1036 році в храмі знайшов спокій його засновник - князь Мстислав Володимирович, тут же були поховані його дружина Анастасія та син Євстафій. В соборі поховали князя Святослава Ярославича, потім Гліба Святославича (1078) і Олега Святославича (1115). В 1150 році Святослав Ольгович переніс в Чернігівський Спас мощі убитого в 1147 році в Києві князя-ченця Ігоря Ольговича, пізніше канонізованого. Знайшли в соборі останній прихисток герої «Слова о полку Ігоревім» Всеволод Святославич та князь Ярослав Всеволодович. Письмові джерела донесли до нас свідоцтво про те, що до 1572 року в церкві Святого Спаса зберігались мощі убитого в Орді князя Чернігівського Михайла, перевезені пізніше до Московського Кремля. З 1896 року собор став місцем перебування мощей св. Феодосія Чернігівського.

 Спаський собор завжди був головною святинею Чернігово-Сіверської землі, її своєрідним суспільно-політичним центром. В епоху Київської Русі тут укладалися договори і оголошувалися князівські укази. В 1814 році в храмі встановили прапори Чернігівських полків, що брали участь у війні з Наполеоном, а в 1856 році — знамена, що прославилися під час Кримської війни 1853-1856 років. Храм був настільки шанованим, що його обов'язково відвідували всі монархи і члени імператорської родини, що приїжджали до Чернігова, не кажучи про різних вищих державних сановників та діячів вітчизняної культури.

 Починаючи з ХІХ ст. пам'ятник всебічно вивчається істориками, архітекторами та археологами.

 Нині Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» і вивчається істориками, архітекторами і археологами,  одночасно є храмом Української православної церкви.